Вивчай, читай, слухай, дивись українське

«У всіх народів мова – це засіб спілкування, у нас це – фактор відчуження. Не інтелектуальне надбання століть, не код порозуміння, не першоелемент літератури, а з важкої руки Імперії ще й досі для багатьох – це ознака націоналізму, сепаратизму, причина конфліктів і моральних травм. Людина розмовляє рідною мовою, а на неї озираються».

Ліна Костенко

Мовне питання в Україні сьогодні є важливою складовою широкої проблеми – української ідентичності, позаяк багато хто вважає мову підґрунтям цієї ідентичності. Проте, в Україні живуть представники понад ста національностей та етнічних груп. Зокрема, росіяни, білоруси, євреї, кримські татари, молдовани, поляки, греки, угорці, румуни, чехи, словаки, болгари та інші. Уся історія і культура цих народів, духовне і матеріальне життя найтіснішим чином пов’язані з українською землею, її географічними умовами. Згідно  періодизації розвитку української культури вона перетворилася на цілісну систему духовного світу українців, а сам український народ, як єдине соціально-етнічне ціле, виникло, сформувалося і розвивається в умовах суворої історичної об’єктивності, без штучного поділу його на “східняків” і “західників”, українців материкової України та українців діаспори (близького і далекого зарубіжжя), українську “буржуазну” та українську “пролетарську” …

Закарпаття,  по своїй суті  представляє найзахіднішу частину нашої держави, зокрема Виноградівщина. Відомо, що це   поліетнічний і полікультурний район в якому понад 70 % становлять українці, 26% – угорці, 1% – росіяни,1 % –  роми і 2 %  – представники інших  національностей.  Так  вже історично склалось, що тільки у 1945-му Закарпатська область ввійшла до складу УРСР тому місцеві жителі віддано оберігають  мову, традиції, побут і культуру своїх предків. Можливо, недостатня увага  в минулому з боку української держави до мовного питання та культури загалом призвела до  напруженої  ситуації в районі серед  верств населення. Більшість з них  вважають, що  вивчати українську мову,  читати українську книгу та співати  українських пісень… треба обов’язково.  Та варто зауважити, що етнічному угорцю,  який рідною визнає мову угорську, і з колиски чує переважно її, вивчати українську мову складніше. Саме тому, сьогодні дуже важливо сприяти популяризації  української культури доступними та простими методами.

Виноградівська центральна районна бібліотека взявши участь у програмі «Створюємо інноваційний культурний продукт» від  «Українського культурного фонду»   впроваджує  проект «Найміцніший кордон – державна мова». Бібліотекарі взяли собі за мету – надання  об’єктивної та повноцінної інформації представникам нацменшин  про мовну політику держави; створення майданчиків  для діалогу; залучення представників нацменшин  до обговорення важливих суспільних подій регіону та країни, заохочення їх до вивчення, навчання та спілкування українською мовою як мови міжетнічного спілкування і порозуміння шляхом  проведення різноманітних просвітницьких заходів з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій в населених пунктах району  з компактним проживанням   нацменшин.

Серед ряду бібліотек-філій Виноградівської бібліотечної системи, що беруть участь у проекті представники наступних сіл району: Королево, Теково, Нове Село, Вілок, Тисобекень, Пийтерфолво, Вербовець, Шаланки,  Дюла та центральна районна бібліотека м.Виноградів. Бібліотекарі за допомогою якісного контенту та популяризації мови через книги, інформаційні матеріали, веб-блоги просвітницькі заходи… створюють  такий собі бренд “української мови”. Адже  вважають, що багатовікові традиції проживання різних етносів разом, дає великі шанси на зміцнення української нації і єдності у районі. Таким чином,  бібліотеки Виноградівщини є своєрідною силою, що формує  об’єднуючий дух у громадян різних етнічних груп.

Доказом служать нещодавно створені «Центри української культури» та  міні-музеї на базі вище вказаних бібліотек.  Вже сама  назва  «Вивчай,  читай, слухай, дивись українське» має дієвий характер, що заохочує користувачів бути не вільним споглядачем, а учасником  інтелектуального процесу.

Зокрема,  у розділі «Слухай» читач знаходить відомих композиторів та їх твори (від класики до сучасності);

розділ «Читай» представляє  серію книг – нариси з історії української культури;

у розділі «Дивись» відвідувач бібліотеки ознайомлюється з книгами за мотивами яких відзняті художні/документальні фільми  Доповненням до розділу є вебліографічний список найкращих українських фільмів за мотивами книг.

розділ «Вивчай» демонструє словники та енциклопедичні видання.

«Центри української культури» створені в рамках проекту, поволі переростають у постійно діючу основу. Наступним завданням бібліотечних працівників стає їх видозміна та доповнення відносно часу та історичних подій  у нашій державі.

Не менш важливим механізмом втілення проекту  «Найміцніший кордон – державна мова» є створення на базі бібліотек-філій с. Нове Село та  с.Шаланки лялькових театрів «Ластівка» й «Дзвіночок». Наразі, лялькові театри розпочали свою роботу. Так селяни стали свідками зародження справжнього театрального дійства, більше того, коли ролі казкових героїв грають їхні дітки. Адже, з точки зору психології невимушене навчання, навчання у формі гри дає неабиякі позитивні результати. Окрім того, на базі Виноградівської районної бібліотеки та бібліотеки-філії смт.Вілок діють курси вивчення української мови.

Звісно, дії бібліотекарів не гарантують того, що представники нацменшин більше цінуватимуть культуру й мову не тільки по лінії особистого етносу, а й країни в якій живуть. Проте, дають надію – вже наступне покоління ростиме з усвідомленням того, що володіти мовою держави, знати та цінувати традиції й культуру країни громадянином якої ти є – це не вимушена необхідність, а  покликання усвідомленого вибору жити й розвиватись; будувати своє майбутнє не далеко за кордоном, а тут – на рідній українській землі. Бо тільки нові сенси та спільні цінності, сприяння збереженню культурної спадщини та розвитку культури в контексті актуальних світових тенденцій підкреслюють багатогранність етносів, об’єднуючи не тільки народи, а відтворюючи загальну усвідомленість – бути патріотом… в першу чергу, культури.  Зрештою, незалежно від того скільки ми б не відкрили  «Центрів української культури» у різних куточках України вони несуть в собі поєднання різних етносів, що і створюють цілісну систему духовного світу українців. А ми – українці.

Тож, вивчай,  читай, слухай, дивись українське!